Процес децентралізації та розширення прав місцевих органів самоврядування повинен забезпечити високий рівень захисту інтересів людей та вирішити актуальні проблеми громад, а не просто збільшити владу чиновників та депутатів, говорить правозахисник, лідер руху «Правозахист Оболоні» Ганна Свириденко.
У сучасній Україні повинна запрацювати принципово нова модель відносин між владою та громадянами, яка буде ефективно вирішувати проблеми саме на місцях, а не на центральному рівні. Політики багато говорять про це, але процес йде дуже повільно, в той же час вирішення складних питань знизу постійно відкладається.
Чому так відбувається?
«Коли ми говоримо про реформи – не варто забувати, що їх мають робити, перш за все, люди з реформаторськими поглядами. Подивіться уважно: чи змінилися обличчя у місцевих адміністраціях, райрадах, чиновники у міністерстві, за виключенням кількох керівників? Далеко ходити не потрібно: мешканці Оболоні, наприклад, мають змогу бачити самі – наскільки «оновився» чиновничий корпус чи відчувають вони зміни у суспільно-політичному та економічному становищі. Процес децентралізації та розширення прав місцевих органів самоврядування повинен забезпечити високий рівень захисту інтересів громад, а не просто збільшити владу чиновників та депутатів», – зазначає Ганна Свириденко.
Вона наводить слова професора Єжи Регульського, одного з «батьків» польської реформи місцевого самоврядування про умови, які необхідні для проведення модернізації країни.
«Повинні існувати чотири основних елементи. По-перше, має бути політична воля лідерів. Друге – необхідно знання експертів: що робити і як? Третє – громадська підтримка. Четверте – кадри. Ми в Україні застрягли десь між першим та другим пунктом – воля ніби є, але не завжди є розуміння куди докладати зусилля. Звісно, зміни розпочалися – але на повну цей процес запрацювати зможе, вочевидь, вже після місцевих виборів та реформи по децентралізації – бо зараз маємо ситуацію, коли низи не можуть, а верхи не хочуть», – зауважила Ганна Свириденко.
За її словами, затягування реформ дорого коштує і державі, і українцям.
«Достатньо прикладу нашої рідної Оболоні. Ми втрачаємо час для впровадження та розвитку місцевих локальних програм, які стосуються реформування ЖКГ, зменшення витрат на сплату тарифів, прибирання прибудинкових територій, розвитку зон сімейного відпочинку, підтримки громадських ініціатив та надання прозорих адміністративних послуг. Немаєсьогодні прогресу у цих важливих питаннях», – підкреслила громадський діяч.
«Я – великий прихильник саме розвитку місцевого самоврядування, розширення прав місцевих громад. Так живе Європа – центральна влада займається зовнішньою політикою, обороною, ключовими питаннями безпеки та транснаціональними угодами. Все інше – виключно місцеві адміністрації. У ЄС гранти та кредити отримують саме місцеві громади – тобто міста в одній і тій же країні можуть суттєво відрізнятися по рівню життя – і все через якість та хист міської адміністрації, муніципалітету. Я сподіваюсь, що така реформа в Україні все ж відбудеться. Для Оболоні це – гранти від міжнародних організацій на енергозбереження та заходи з енергоефективності, маємо налагодити співпрацю з екологічними фундаціями, що дозволить суттєво підвищити рівень екологічної безпеки, дати поштовх розвитку зелених зон на Йорданському та Вербному озерах. Це реально здійснити, але влада затягує це питання», – зауважила Ганна Свириденко.
Правозахисник вважає несправедливістю те, що у Києві скасовані районні ради. Адже саме депутати районного рівня були тією ланкою, яка могла найбільш тісно спілкуватися з простими громадянами і вивчати ситуацію на мікрорівні.
Арифметика дуже проста. На депутата Київради припадає 30 тисяч громадян. На депутата районної ради припадало 6 тисяч громадян або півтори тисячі сімей. Це та кількість людей, яких, при бажанні, можна знати особисто.
Принаймні усіх тих, хто цього потребує – пенсіонерів, ветеранів, громадян із гострими соціальними проблемами. А статус районного депутата при всій обмеженості функціоналу давав можливість більш якісно допомагати цим людям.
«Переконана, що майбутнє – за створенням таких форм делегування повноважень, коли б обрана людина, якій довіряє громада, могла б представляти інтереси такої кількості людей, аби це дозволяло їй перебувати у постійному контакті із ними і здійснювати посередницькі функції між виборцями і владою. Що я маю на увазі? Районування Києва давно має більш ніж умовну структуру. Оболонський район – це місто у місті, зі своєю інфраструктурою, зі своєю специфікою. Сьогодні ж потрібно думати про максимальну ефективність наявної міської системи. Кілька будинків утворюють спільний соціальний простір – спільний двір, спільні соціально-культурні об’єкти, спільний магазин. Це найпростіше поле спілкування – компактна комунікація оболончан. І тому у цієї структури має бути представник, наділений спеціальними функціями, який би міг представляти інтереси цієї міні-громади. Як варіант – це введення інституту уповноважених осіб або зараз збираються повернутися до відновлення районних рад. У будь-якому разі ключове питання – це професійний рівень, готовність у такої особи працювати заради інтересів громади. Потрібен не просто депутат, а фахівець», – заявила Ганна Свириденко.
Місцева влада повинна максимально забезпечити захист інтересів місцевої громади у тісній співпраці з людьми, забезпечивши рівноправний діалог.
«Докорінно слід змінити розуміння та принципи роботи місцевої влади – прозора, підконтрольна, вона працює на вимогу мешканців з врахуванням суспільного запиту оболончан. Задля цього потрібно підвищувати рівень активності та зацікавленості людей у спільному вирішенні наболілих питань», – резюмувала правозахисник, лідер руху «Правозахист Оболоні» Ганна Свириденко.