Справжні герої живуть поруч. У приймальню Ганни Свириденко приходять оболонці не тільки зі своїми проблемами, а з історіями, про які мають знати всі.
Марія Богорад залишалася в Києві у дні, коли бої йшли біля міста. Як і мешканці ще п’яти квартир в її під’їзді – через вік, стан здоров’я деякі сусіди не могли сходити за хлібом, не кажучи про те, щоб виїхати у безпечні регіони. Пані Марія взяла шефство над ними: ходила за ліками, купувала продукти, допомагала по господарству. І навіть врятувала життя людині.
ЇЇ сусіди виїхали з міста, але зателефонували та попередили, що до їхньої квартири переїде дідусь, якого евакуювали з Ірпеня. Через три дні після переїзду у нового мешканця стався мікроінсульт. Турботи за його доглядом Марія Богорад взяла на себе. Готувала їжу, допомагала у побуті, одержувала гуманітарну допомогу. Навіть ставила крапельниці. На щастя, новий сусід почуває себе краще. Невдовзі до нього приїхали рідні.
Ніна Смирнова у розпал битви за Київ не злякалась сирен і не засіла у квартирі. Жінка виходила на сусідні вулиці, оглядала будинки та дерева. Активно знищувала ворожі мітки. Накривала їх рушниками або простирадлами. Перевіряла дахи, бо багато міток знаходила саме там. Ті, які були відкриті, зачиняла на замок.
Свою «кравчучку», яку Ніна Сергіївна купила напередодні війни, жінка віддала військовим. Каже: хлопцям потрібніше. Бійцям із тероборони хоробра пенсіонерка носила їжу. Коли почали роздавати гуманітарну допомогу, її теж передавала в ТрО.
Зараз багатьом здається, що війна у Києві закінчилась. Але нам треба бути на сторожі. Якщо бачите ворожі мітки, підозрілих людей або потенційно небезпечні предмети, робіть, як Ніна Сергіївна. Або ж дзвоніть на лінію «102», повідомте муніципальну варту (044 366 8888) чи оболонську тероборону (+38066 504 3590).
Ще один герой – пан Микола, який кілька разів на тиждень їздить з Троєщини на Оболонь робити камуфляж для армії.
Ганна Свириденко познайомилась із ним у волонтерському штабі 210-ї школи на Йорданській, 22А. Йому – 76. Один з онуків зараз воює на фронті.
У волонтерському штабі пан Микола має кілька завдань: сортує тканину для маскувальних сіток та гострить ножиці. І ремонтує все, що потрапляє під руки.
Коли його запитали, чому ж їздить з іншого району, пояснив: подобається тутешня волонтерська компанія.
Ось такі наші оболонці – самі фронту допомагають, й інших надихають.